Широко розповсюджений в Африці до півдня від Сахари. Бородавочника немає тільки в зоні тропічних лісів Західної Африки й на крайньому півдні континенту. Населяє савани, світлі чагарникові зарості й рідколісся, уникаючи густих лісів. Там, де бородавочників багато, вони утворять череди до 100 і більше звірів на 1000 га. Живуть групами, що складаються з 1-3 самок з поросятами. У найбільш великих чередах нараховували до 17-18 голів. Дорослі самці живуть окремо, іноді створюючи свої череди. На відміну від інших свиней, діяльні вдень, а ніч проводять у норах. Часто використовують нори трубкозубів, лише небагато розширюючи їх, але можуть рити й самі. Дорослі самці забираються в нору, задкуючи задом, молоді з виводка залазять головою вперед, а самка влазить останньої тим же способом, що й самець, закриваючи своєю широкою головою вхід. Відрізняються бородавочники від інших свиней кормом і способом добування їжі.

Годуються вони травою й, коли пасуться, встають на коліна (зап'ястя). На колінах вони пересуваються під час пасіння, і як пристосування до такого незвичайного пересування в них на зап'ястях розвиваються більші, товсті мозолі. Таких коліноприклонених плазуючих бородавочніків найчастіше можна побачити рано ранком і по вечорах. Розмножуються бородавочники цілий рік, але поросята з'являються частіше в дощові періоди.

Статевозрілими стають у віці 17-19 місяців. Під час гонів самці переслідують самок, видаючи звуки, що нагадують стукіт мотора. Іноді між самцями бувають бійки, але, як правило, безкровні, незважаючи на їх потужні, гострі ікла. Вагітність триває 171-175 днів. У норі самка приносить 3, рідше 4 поросяти, сірувато-рожевих, без смуг. Поросята дуже чутливі до холоду й перші дні зовсім не залишають нору, де температура цілодобово буває біля - 30 С, а вологість 90%. Самка бородавочника, на відміну від інших свиней, не натаскує підстилку в гніздо й залишає поросят одних на цілий день. Тільки раз у день вона вертається, щоб погодувати їхнім молоком. Приблизно через тиждень поросята починають вилазити з нори й проводжають мати на коротку відстань. Ці проводи щодня подовжуються, і ще через тиждень поросята вертаються в нору тільки ввечері разом з матір'ю. В одній норі з матір'ю молоді живуть біля року.

 

 Довжина тіла - 130-175 см, висота до 100 див, рідко трохи більше й масою тіла частіше 60-150 кг (до 275 кг).

Живе в найрізноманітніших місцях - від темнохвойної тайги до тропічних лісів і пустель. У горах може бути зустрінутий у всіх поясах, до альпійських лугів включно. У Європі особливо любить дубові й букові ліси, що чергуються з галявинами, лугами й болотами. На Кавказі, особливо восени, живе у фруктових лісах, а в горах Середньої Азії й Казахстану частіше зустрічається в ялинових і листяних лісах, але також воліє оріхово-плодові гаї. Нерідко тримається по чагарникових долинах гірських рік. На Далекому Сході кабан живе як у кедровніках, так і в змішаних лісах. Усюди, особливо в горах, він кочує залежно від урожаю тих або інших кормів. Плавні, очеретяні й чагарникові зарості по берегах рік і озер степової, пустельної й саванної частини ареалу кабана - найважливіші місця його перебування. Звідси кабани періодично виходять пастися - у піски, степи й пустелі.Харчується кабан різноманітною їжею, яку можна розділити на чотири групи: 1) кореневища, бульби, корінь, цибулини рослин, що добуваються кабаном більшу частину року по всьому ареалі й складові від 18 до 96% маси інших кормів; 2) плоди фруктових дерев, горіхи, ягоди, насіння, які кабан використовує після їхнього дозрівання й у випадку гарного врожаю взимку добуває з-під снігу. Наприкінці літа й восени ці корми можуть становити до 80-98% від маси всіх інших кормів; 3) вегетативні надземні частини рослин; зелені частини трав'янистих рослин споживаються головним чином навесні, а кора, гілки, пагони й дрантя як змушений корм нерідко використовуються взимку; 4) тваринні корми: земляні хробаки, комахи і їхні личинки, молюски, риби, гризуни, комахоїдні, яйця птахів, ящірки, змії, жаби, падло і т.д.- служать кормом кабанів частіше в теплий період року, але тією чи іншою мірою можуть використовуватися цілий рік. За добу кабан споживає від 2,5 до 6 кг кормів. Розміри ділянки перебування кабана залежать від наявності кормів і захищеності вгідь. Улітку за добу групи кабанів, як правило, проходять 4-8 км по прямій; узимку залежно від снігового покриву - від декількох сотень метрів до 3-5 км, рідко більше. Восени при неврожаї природних кормів, коли кабани відвідують поля, вони роблять переходи по 6-12 км. Більшу територію займають самотні кабани; мінімальна ділянка перебування мають свині з маленькими поросятами. У гірських областях кабани роблять сезонні вертикальні міграції, пов'язані зі зміною кормності вгідь і висоти сніжного покриву. Перезимовуючи в нижньому й середньому поясах гір, де вони звичайно проводять і осінь, годуючись горіхами й плодами, навесні кабани піднімаються у верхні пояси гір або спускаються в долини рік. На Далекому Сході у випадку одночасного неврожаю кедрових горіхів і жолудів у сполученні з високим сніговим покривом сезонні міграції іноді переростають у масові кочівлі на сотні кілометрів. Такі масові неперіодичні кочівлі можуть бути викликані в Сибіру лісовими пожежами.

Гони в кабанів, як правило, буває в листопаді - січні, але тривалість гонів у даному році в тому самому місці не перевищує одного-півтора місяців. Самці розшукують череди із самками, широко бродять і мало годуються. З гуртів самці виганяють кабанчиків-підсвинків і, переслідуючи самок, ганяють їх по колу. Сікачі вступають у запеклу бійку із суперниками й до кінця гонів нерідко бувають сильно ранені, виснажені, втрачаючи в масі до 20% . Кабанам властива обмежена полігамія, оскільки на один самця доводиться звичайно 1-3 самки. При неврожаї основних кормів строки гонів зрушуються на більше пізніше час, на лютий - березень; відомі випадки гонів у квітні, травні, червні й навіть у серпні. Видимо, у деяких випадках гони можуть проходити у два строки, оскільки іноді знаходять маленьких поросят у січні й тім же віці - у квітні. У тропіках виведення поросяти бувають в усі місяці. Самки, як правило, уперше беруть участь у гонах на другому році життя, у віці 18-20 місяців, а самці - на четвертому або п'ятому році. Але в роки дуже гарного врожаю кормів до 50% прибулих самок можуть брати участь у розмноженні, оскільки фізіологічної полової зрілості самки досягають в 8-10 місяців, а самці - в 18-20 місяців. Тривалість вагітності 124-140 днів, у середньому 130 днів; у самок, що розмножуються перший раз, вона коротше, ніж у старих свиней. Масовий опорос свиней на більшій частині ареалу буває в березні - травні, частіше у квітні. Залежно від урожаю кормів число молодих у виводку може змінюватися в 2-3 рази й більше. У середньому свиня приносить 4-4- 6 поросяти.

Максимально відоме число поросят у виводку - 10-12. Новонароджені поросята мають масу 600-1650 г, у середньому близько 850 р. Перший тиждень після народження вони не залишають лігвища й при відсутності самки тихо лежать, тісно пригорнувшись друг до друга. Перші дні свиня вертається до гнізда з поросятами через кожні 3-4 години й залишає поросяти після 20-хвилинної годівлі. Ніч самка проводить із поросятами. Нерідко, ідучи із гнізда, самка прикриває поросят частиною підстилки. Починаючи з тижневого віку, іноді раніше поросята виходять із маткою, вертаючись на відпочинок у гніздо. Приблизно до двотижневого віку поросята при небезпеці розбігаються, ховаються під трусок, у траву або нерухомо коштують у густих заростях чагарників або очерету. Смугасте фарбування, що зберігається до липня, робить їх непомітними. Мати годує поросяти 2, 5-3,5 місяці.

Поширені в підніжжя й на південних схилах Гімалаїв, у Непалі, Бутані й Північно-Західному Ассамі. Дуже потайливі, ведуть нічний спосіб життя. Самець постійно живе в череді, що складається із самок і молодих, і енергійно захищає свою череду від ворогів, нападаючи з різким рохканням навіть на людину. Частіше в череді буває 5-6 тварин, іноді до 15-20 голів. У калі звичайно 3-4 смугастих поросята.

СВИНЯ БОРОДАТА
(Sus barbatus)

 Довжина тіла 100-160 см, маса близько 100 кг.

Розповсюджена на півострові Малакка, островах Суматрі, Яві, Калімантане, Палавані й ряді дрібних островів Індонезії. Населяє тропічні ліси й мангрові зарості, де годується лісовими фруктами, коріннями, молодими проростками сагових пальм, комахами, хробаками й іншими безхребетними тваринами.

Звичайно живуть родинами, і сімейний табунок бородатих свиней любить супроводжувати череди, що кочують, гібонів і макак, підбираючи плоди, скинуті мавпами з дерев. У більшості місць живуть осідло, але на північному сході острова Калімантан у серпні - вересні вживають масові кочівлі. У таких кочівлях беруть участь тисячі свиней, які групами по 20-30 тварин безупинно йдуть на південь, майже не годуючись по дорозі, перепливаючи на своєму шляху швидкі гірські потоки й широкі ріки.Розмножуються бородаті свині цілий рік, приносячись по 2-8 поросят (частіше 2-4 поросяти). Для немовлят самка будує гніздо з галузей, листів пальм і папоротей. У такому гнізді, висотою до 1 м і 2 м у поперечнику, поросята живуть біля двох тижнів. Вони відділяються від матері у віці біля року. Основні вороги поросят - димчастий леопард, пітон і малайський ведмідь.

 

Поширена в Африці до півдня від Сахари й на острові Мадагаскар.

Довжина тіла 100-150 см, висота - 55-80 см, маса до 80 кг.

Населяють чагарникові зарості й лісові гаї, чому їх нерідко називають на півдні Африки чагарниковими свинями. Виходять і у відкриті ділянки саван, а також на поля, де знищують посіви арахісу, кукурудзи, плантації винограду, кавунів і ананасів. Крім рослинних кормів (головним чином підземних частин рослин і плодів), поїдають тварини кірка, падло, а також новонароджених копитних, у тому числі овець і цапеняти. Діяльні вночі, дуже обережні. Тримаються чередами, іноді до декількох десятків голів. Приносять до 4 смугастих поросят.

Довжина її тіла становить 155-180 см, висота до 110 див, хвіст близько 30 див і маса до 250 кг.

Населяє незаймані тропічні ліси екваторіальної Африки. Воліє непрохідні високоствольні лісу, що чергуються з густими чагарниками, у яких прокладає тунелі. Живуть родинами: самець, самка й 3-4 молодих. Видиме, моногами, і самці захищають поросят і самку. Описано випадок, коли дорослі тварини намагалися витягтися молоду свиню, що потрапила в яму. Родина займає велику ділянку, де в густих чагарниках щодня влаштовує нові лежання, а годуватися виходить удень у високоствольний ліс. Кормом для свиней служать трава, листи й пагони дерев, фрукти. Поросята народяться протягом цілого року.