Дивно, дуже дивно… Щось знову уводить мій час , причому в наглу, на очах у нескінченної кількості свідків. Я пам’ятаю як сів у потяг, пам’ятаю як вона мене зустріла та щось ніжно прошепотіла на вушко, пам’ятаю як від’їжджала махаючи мені рукою залишаючи тільки пустоту. Безкраю, неуявну… та де там, характеризувати марно, вона просто є. Пустота існує поза конфігураціями, хочемо ми цього чи ні. Пустоту неможна описати словами. Для того, що б тебе зрозуміли зроби простіше для усіх твоїх читачів\слухачів - назви її своїм ім’ям. От «пустота» і все тут. Хочеш погратись зі словосполученнями ? Ні? А треба. Секунда часу. Беремо найпростіше , наприклад популярне - «абсолютна пустота», топаєм далі на наступне речення. Якщо Ви вживаєте цей термін , тоді сміло додавайте до власного словникового запасу таке: абсолютна гривня, абсолютна буква «Ю», абсолютний вомбат, тощо. Абсурд , чи не так ? Продовжувати не варто. Пустота – завжди буде тільки пустотою, без усіх «пишних» приставок. От я її зараз спостерігаю кругом себе, але не можу доторкнутись, промацати, зате повною мірою відчуваю її тяжку, туманну присутність. Признаюсь, страшне відчуття. З її від’їздом пропала та частина енергії , з якої складалась нематеріальна частина мого навколишнього світу. Я дихаю, живий значить. Торкаючись до речей…я нічього не відчуваю, вони немовби зависли як при нульовій гравітації, стали мертві, втратили сенс. Час притормозив… Усе, що здавалось таким близьким у цю ж хвилину, не у наступну, а саме у цю, почали бути чужим мені. Можливо навіть ворожими. Кохання скажете? Ні-ні. Це щось більше і надприродніше, ніж якесь там банальне кохання. Втративши її – я втратив частину енергії, яку не можу на цей момент повернути на місце, я за неї не відповідав і ніколи не виробляв, цим займалась тільки вона. А я , у свою чергу , займався генерацією іншої частини енергії, яку вона успішно заповнила друзями та люблячими батьками. Мені поки цього не дано. Здогадуюсь, що скоро я сам пристосуюся до нових вимог дійсності, так як переживав це десятки разів. Сам почну генерувати недостаючу частину енергетичної цілісності. Все таки повернеться на круги своя. Але на це потрібен час, якого вкрай не вистачає.
                 Її очі, я дивився у її очі, прекрасно усвідомлюючи, що одна хвилина цього задоволення , буде коштувати мені як мінімум години мого реального часу. Той хто скаже, що час є сталим хай першим жбурне у мене каменем. Я цілком та повністю впевнений у том що час у деякі моменти розширяється або стискається, причому це все працює явно не на нас. Я думаю ви погодитесь зі-мною у цій аксіомі. Пригадайте як швидко проходиться час саме тоді , коли він нам вкрай потрібен: екзамен, миті з коханою людиною, обідня перерва. Зате коли ми просимо годинник іти швидше, він, зараза, як на зло приторможує та роз-тяя-гуу-єєє плин часу. От і череда прикладів: візит до стоматолога, очікування своєї черги, далі самі згадуйте, що кому рідніше. Маю мрію, потиснути руку людині, що все ж таки навчилась хоч якось керувати цим процесом. Спираючись на основне моє правило, що гласить так - «Людина може все без виключень», можна зробити висновки, що керування часом не дитяча казка, а реалія, і обов’язково на землі існують такі унікальні люди, з такими унікальними знаннями. Точно никаються… Хочеться додати, що насправді час є індивідуальним для кожного. Він є третьою площиною реальності. Хочемо ми цього чи ні , а жити з ним у симбіозі потрібно, так як іншого вибору не дано. Керувати часом ми не вміємо, але керувати усією завтрашньою реальністю за допомогою думки вже навчились і слава Богу. Хороша новина – забудьте про страшні фрази, аля «Ваш час спливає» або «Обратний відлік життя». Цього немає і бути не може. Не давайте нав’язувати Вам ці фобії. Час крокує поряд з вами і є рушійною силою на шляху до реалізацій мрій… Насолоджуйтесь кожною хвилиною свого життя і не давайте пустоті просочити вашу власну реальність…
             Наразі народилась чергова мініатюра з серії психологічно-мотиваційної прози, в якому я у двох словах постарався пояснити нез’ясований по сей день феномен построзлучного стану двох споріднених людей , вплив цього факту на життя обох особистостей та поговорили з вами про час як невід’ємну частину зовнішнього, матеріального світу. Бі хепі.